Педагогічна дисонансія – психолого-професійний розлад педагогів

Сучасний освітній простір змінюється з шаленою швидкістю. Щодня педагоги, зокрема вихователі дошкільної освіти, стикаються з лавиною інформації: новітні освітні технології, методики, міжнародні дослідження, нові законодавчі ініціативи, термінологія з англомовного середовища, оновлені цифрові інструменти тощо. Іноді здається, що потрібно мати надлюдські здібності, аби бути «в темі» і відповідати вимогам часу.

У такому ритмі з’явилося нове явище, яке досі не мало чіткого означення, але вже яскраво проявляється у професійному середовищі. Це педагогічна дисонансія — психолого-професійний розлад, що формується на стику високих очікувань від педагога та неможливості впоратися з постійною інформаційною гіпернасиченістю.

Що таке педагогічна дисонансія?

Педагогічна дисонансія — це внутрішній конфлікт між необхідністю постійного оновлення знань, швидкими освітніми змінами та обмеженими ресурсами педагога: часом, енергією, психологічною витривалістю.

Цей стан супроводжується двома типовими реакціями:

• Гіпердинамічна втома — це виснаження, що виникає через постійну потребу пристосовуватися до інновацій, методичних оновлень та цифрових вимог, які щодня з’являються в освітньому просторі.

• Адаптивна фрустрація — почуття внутрішнього безсилля через усвідомлення, що неможливо встигнути за всім новим, навіть якщо є бажання. З’являється відчуття, що ти постійно «відстаєш», не дотягуєш до «ідеального» образу сучасного педагога.

Хто найвразливіший?

Цікаво, що найбільш гостро цей розлад проявляється у педагогів, які раніше були визнаними професіоналами, лідерами думок у своєму колі. Вони найбільше інвестували у свій розвиток, часто були першопрохідцями змін, активними учасниками інноваційних проєктів.

Сьогодні ці ж педагоги часто зіштовхуються з втратою віри у власну професійну спроможність, емоційним вигоранням, апатією, навіть думками про зміну професії. Система, яку вони будували і підтримували, більше не дає їм відчуття стабільності та опори.

Як допомогти педагогу в епоху змін?

Важливо не лише визнавати існування педагогічної дисонансії, а й шукати системні рішення:

• ✔ Створювати безпечний освітній простір для професійного розвитку, де педагоги не бояться «не знати», а можуть спокійно вчитися у своєму темпі.

• ✔ Запроваджувати гуманні формати підвищення кваліфікації, які враховують психоемоційний стан педагогів, а не тільки перевіряють їхню відповідність вимогам.

• ✔ Популяризувати веб-освіту нового формату — короткі, змістовні, практичні курси, що не перевантажують, а підтримують.

• ✔ Забезпечити педагогам менторську підтримку, щоб кожен міг отримати супровід у моменті змін, а не залишався наодинці з фрустрацією.

Педагогічна дисонансія — це не ознака слабкості, а природна реакція здорової особистості на надмірні зовнішні вимоги. Саме час зробити її видимою темою у професійному дискурсі та закласти основи здорової освітньої екосистеми, де розвиток можливий без виснаження.

З повагою – Олена Білик, засновниця Платформи професійного зростання “Веб-освіта”!

Підвищення кваліфікації педагогів Веб-освіта